МІЙ КРАЙ КОЗАЦЬКИЙ
Посилення
кріпосництва у Галичині, Волині та Київщині призвели до появи козацтва.
Воно формувалося з людей, які тікали в Дике поле, степи та плавні і
вели боротьбу на два фронти — проти польських панів-гнобителів і татар.
З
появою Запорізької Січі починається швидке заселення українських
степів. Дмитро Вишневецький, прозваний в народі Байдою, зібрав на Січі
найкращих козаків. Але турки взяли його в полон, довго знущались і
вбили. Народ склав пісню про цього легендарного героя, що не побоявся
самого султана. Людей, які відзначалися чимось подібним, почали називати
Байда. На території Кривоозерського району нерідко зустрічається
прізвище Байда. Це зовсім не означає, що сучасні Байди прямі нащадки
князя, це означає, що події, пов’язані з Байдою, були близькі нашим
предкам.
Інше прізвище, не менш популярне в українському епосі й
поширене в нашому краї,— це Голота. У відомій думі про козака Голоту
розповідається про те, що по шляху Киліївському, що вів з Польщі в місто
Килію в пониззі річки Дунаю, по полю Ординському, тобто в степу, де
звичайно кочувала татарська орда, гуляв козак Голота, який не боявся ні
вогню, ні меча, ні третього болота. Це звитяжець, який в єдиноборстві
перемагає татарина. Козак Голота діяв на конкретній території —
південному заході України, недалеко від міста Килії, зовсім недалеко від
нашого краю. В іншій думі — 'Про смерть козака в до козака в
долині річки Кодими' розповідається, що в місцевості, де зараз міститься
Кривоозерський район, точились постійні криваві сутички. Козакам весь
час доводилось спостерігати за появою в степу татар. Щоб заздалегідь
побачити небезпеку і подати сигнал іншому посту, козаки слідкували за
степом з вишок — калантарів (каланча) і подавали сигнал димом.
В
Кривому Озері є куток — Калантирка. Можливо ця назва походить саме від
калантарів, які з каланчі давали сигнали про появу татарів.
Під
прикриттям Запорізької Січі та козацьких форпостів — паланок степи над
Дністром, Дніпром, Південним Бугом, Кодимою починають заселятися. Це
були в першу чергу втікачі з Галичини, Волині, Білорусії, інших районів
Речі Посполитої. Люди тікали від тяжкої панщини, від різних податків,
поборів, національного та релігійного гніту.
За переказами на місці
нинішнього Кривого Озера в середині XVI століття був козацький зимівник
на перехресті шляхів з Польщі у Крим та пониззя Дунаю у Килію, а також з
Молдавії до Києва і Чигирина. Це був невеличкий форпост, захований в
густих очеретах та верболозі.
Під прикриттям козацької застави
селилися селяни-кріпаки, які втікали з північних областей України. Тут,
на межі між землями, які контролювали з одного боку Польща, з другого —
татари, з третього — Запорізька Січ, осідає неспокійний ворожий всякому
гніту люд. Прізвища Кизима і Скидан свідчать, що тут поселилися учасники
селянського повстання 1638 року. Особливо багато прибуло переселенців з
Галичини та Прикарпаття в 1649 році, коли польській шляхті вдалося
придушити національно-визвольний рух, піднятий Богданом Хмельницьким.
Про це свідчать явно галицького походження прізвища: Гонтарук, Грабазюк,
Ковальчук, Стасюк, Осадчук, Мотельчук, Богерук та інші.
Крім того,
дуже багато прізвищ є на Кривоозерщині, які зустрічаються в селах
Івано-Франківської області. Наприклад, Франко, Барган, Гой, Матковський,
Терещенко та інші.
В кінці XVII столітті я слідом за
втікачами-селянами на ще не обжиті землі прийшли поміщики зі слугами,
жовнірами і ксьондзами. Поміщики були поляки. Вивозили вони сюди своїх
селян з Мало Польщі та Велико Польщі. В цей час заселилося село
Мазурове, що носило спочатку назву Слобода. В цьому селі збереглося
багато прізвищ польського поселення.
Після зруйнування Запорізької Січі багато козаків поселилося в нашому краї.
Олена Смішко
Немає коментарів:
Дописати коментар